Дорошенко Наталія Вікторівна [у шлюбі – Савченко; крипт.: Н. Д., Н. Д-о, Н. Д-ко, Н. .-С., н. д.-с., Н. С., С. Н., Н. С-ко, Н. С-енко, Н. Са-енко; 1888, с. Білоцерківці Лохвицького пов. Полтавської губ. (нині – Пирятинський р-н Полтавської обл.) – 06.01.1974, Нью-Йорк, США] – бібліотекознавець, книгознавець, педагогиня, письменниця, громадська діячка, бібліотекарка Центральної бібліотеки Товариства «Просвіта» у Львові (1922–1939). Активна учасниця українського національно-культурного та просвітнього руху.

Народилася в багатодітній родині земського лікаря-народника, вихідця зі старовинного козацького роду, пов’язаного з іменем гетьмана Петра Дорошенка. Батько певний час служив військовим лікарем у Санкт-Петербурзі, а після залишення військової служби в 1880-х рр. оселився із сім’єю в маєтку в с. Білоцерківці на Полтавщині.

Сестра Володимира Дорошенка – літературознавця, бібліографа, бібліотекаря Наукового товариства імені Шевченка у Львові, згодом директора бібліотеки НТШ, громадсько-політичного діяча, та Міліци Дорошенко – бібліотекарки у ВБУ / БАН УРСР (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) у 1924–1940 рр. та в інших книгозбірнях у роки Другої світової війни.

Батьки приділяли значну увагу освіті дітей, плеканню глибокого знання української мови, формуванню демократичного світогляду, що вплинуло на подальшу педагогічну й літературну діяльність Н. Дорошенко.

Початкову освіту здобула в Прилуках. У 1904–1906 рр. навчалася в гімназії у Санкт-Петербурзі, де стала свідком революційних подій 1905 р., які згодом відобразила у своїх спогадах.

Згодом за наполяганням матері переїхала з Санкт-Петербурга до Києва, де навчалася на Київських вищих жіночих курсах на історичному відділенні історико-філологічного факультету. З отриманням диплома вчительки середніх шкіл від 21 серпня 1913 р. до 16 вересня 1917 р. працювала завідувачкою та вчителькою Вищої початкової дівочої школи у Проскурові (нині – Хмельницький).

Діяльність в українському національно-культурному русі. Події Лютневої революції 1917 р. істотно змінили громадсько-політичне життя Проскурова. У місті виникли «Совєт рабочих», «Українська Громада» та «Просвіта». Н. Дорошенко як членкиня управ «Української Громади» й «Просвіти» брала участь в організації громадських заходів і свят, а також у створенні громадівських і просвітянських бібліотек. Провадила серед селянства роз’яснювальну роботу щодо політичної ситуації у краї після повалення царату. Була делегаткою з’їзду вчителів початкових шкіл у Проскурові, скликаного за розпорядженням Тимчасового уряду, де виступила з доповіддю про автономію України.

Після реорганізації Шкільної ради при Проскурівському земстві до її складу від української громади увійшла й Н. Дорошенко. Шкільний відділ земства розпочав українізацію початкових шкіл. Навесні 1917 р. Земство відрядило Н. Дорошенко та ще одну вчительку на курси українознавства в Києві, на яких вони слухали лекції з історії України М. Грушевського, історії української літератури – І. Стешенка, географії України – С. Русової.

Повернувшись із Києва, Н. Дорошенко за підтримки земства організувала курси українознавства для вчителів народних шкіл повіту в приміщенні Комерційної школи. Їх програма охоплювала українську мову, історію української літератури, історію українського мистецтва, історію України (її викладала Н. Дорошенко), географію, кооперацію та хоровий спів.

Курси проводили в прискореному темпі через наближення фронту й наступ австрійських військ. Проскурів готувався до евакуації. За розпорядженням попечителя Київської шкільної округи Н. Дорошенко мала завчасно визначити місце евакуації школи. 23 червня 1917 р. вона, як завідувачка дівочої виділової школи, виїхала разом зі шкільною канцелярією до Полтави.

Полтавське повітове земство запропонувало їй очолити новостворену Повітову земську дівочу українську гімназію. За ініціативи Н. Дорошенко в закладі проведено українізацію навчального процесу, оновлено педагогічний та учнівський склад, створено батьківський комітет для матеріальної підтримки школи й допомоги малозабезпеченим ученицям.

У цей період Н. Дорошенко зосередилася переважно на педагогічній роботі. Проголошення Української Народної Республіки вона сприйняла як важливу подію в національному житті. Водночас політична ситуація в Полтаві була нестабільною: упродовж 1918–1920 рр. влада в місті неодноразово змінювалася.

Після встановлення більшовицької влади школи було переведено на державне та безоплатне утримання. Оцінюючи тогочасні освітні зміни, Н. Дорошенко зазначала, що реформи часто мали примусовий характер і негативно позначалися на шкільному житті. Згодом вона відмовилася від посади керівниці гімназії, залишившись у ній на педагогічній роботі.

Більшовицькі репресії в Полтаві спричинили опір частини населення. У Диканських лісах діяли повстанські загони, які виступали проти нової влади. Через нестачу організаційного досвіду повстанці звернулися по допомогу до Н. Дорошенко. Вона налагодила контакти з військовими та патріотичними колами Полтави й навесні 1920 р. долучилася до Полтавського Союзу визволення України.

За дорученням організації Н. Дорошенко мала завдання налагодити зв’язок із С. Петлюрою, війська якого на той час уже відступили від Києва, та отримати інструкції щодо підпільної діяльності. Повертаючись, вона дізналася про викриття «Союзу» та арешти його учасників. Відтак залишилася на Київщині, де від серпня 1920 р. займалася дошкільною та позашкільною освітою в містечку Дзюньків (нині – село Погребищенського р-ну Вінницької обл.). Наприкінці 1921 р., через загрозу репресій за участь у визвольному русі, виїхала до Львова, де від 1908 р. мешкав її брат Володимир.

В керуванні Центральною бібліотекою Товариства «Просвіта» у Львові. 1 лютого 1922 р. Н. Дорошенко зарахували до центрального апарату (централі) Львівського товариства «Просвіта» на посаду помічниці бухгалтера, яку вона обіймала до жовтня 1923 р. Від грудня 1922 р. також працювала в бібліотеці товариства на окремих умовах.

14 червня 1923 р. на першому засідання Бібліотечної комісії, створеної для реформування книгозбірні «Просвіти», за пропозицією голови товариства М. Галущинського Н. Дорошенко було обрано секретаркою президії комісії (голова – В. Рев’юк, заступник голови – І. Крип’якевич). Під час обговорення реформи бібліотеки Н. Дорошенко представила власне бачення розвитку книгозбірні. Вона вважала, що бібліотека може функціонувати або як «технічно-допомогова» структура при централі «Просвіти» для обслуговування її працівників, або ж як важливий осередок позашкільної освіти й культурного життя на теренах Галичини, організаційний центр для місцевих просвітянських читалень і книгозбірень. Виступала за створення у краї бібліотек-клубів, поширених у країнах Західної Європи та у Північній Америці, які поєднували бібліотечне обслуговування з діяльністю різних гуртків та іншими формами просвітньої роботи. На її думку, першим кроком мало стати відкриття загальнодоступної читальні при бібліотеці централі та організація публічних читань і тематичних заходів. У перспективі це мало сприяти створенню гуртків для вивчення окремих галузей науки й мистецтва.

Відповідно до запропонованої концепції Н. Дорошенко вважала за необхідне пристосувати бібліотечну техніку до нових завдань і виокремити в бібліотеці три відділи: дитячий, юнацький та для дорослих. Обстоюючи модернізацію книгозбірні, вона наголошувала, що бібліотека має бути єдиною систематизованою установою з упорядкованим каталогом і полегшеним доступом для читачів.

М. Галущинський, натомість, розглядав бібліотеку «Просвіти» передусім як народну установу. Через брак приміщень він уважав недоцільним створення окремих клубів, покладаючи відповідні функції на традиційні читальні. Для розвитку позашкільної освіти й дитячого читання пропонував налагодити співпрацю з Товариством охорони дітей та опіки над молоддю і передати йому з бібліотеки «Просвіти» книжковий фонд дитячої літератури.

За дорученням голови Бібліотечної комісії В. Рев’юка Н. Дорошенко обстежила бібліотеку товариства. За її висновком книгозбірня залишалася фактично єдиним постійним засобом позашкільної освіти цієї організації. Попри наявність 704 читачів, які безоплатно користувалися книжками, стан випозичальні (абонементу) був незадовільним: фонд налічував лише 570 випадково дібраних видань, а система випозичання книжок була примітивною. Бібліотекою керувала комісія з трьох осіб, яка одночасно займалася комплектуванням фонду й обслуговуванням читачів.

За результатами обговорення звіту Н. Дорошенко комісія ухвалила налагодити офіційні відносини з Товариством охорони дітей та опіки над молоддю, провести спільну нараду, передати йому на депозит дитячі книжки та делегувати двох представників «Просвіти» до складу його бібліотечної комісії.

У процесі реалізації плану реформування бібліотеки «Просвіти» на засіданні Бібліотечної комісії у квітні 1924 р. за пропозицією І. Крип’якевича було ухвалено звернутися до Головного виділу Товариства з проханням призначити до праці в бібліотеці «окрему силу» – Н. Дорошенко, яка тоді вже працювала бібліотекаркою. Відтоді вона повністю присвятила себе роботі в бібліотеці, не зважаючи на складні матеріальні та побутові умови. Приміщення книгозбірні  погано опалювалося й не мало належного облаштування. Через постійну працю в холоді Н. Дорошенко захворіла на ревматизм. Невисока заробітна плата не забезпечувала належних умов життя. Незручності створювала й відсутність офіційного дозволу на постійне проживання (цензу «осідлості»).

Діяльність Н. Дорошенко в бібліотеці централі «Просвіти» зафіксована в протоколах Бібліотечної комісії, на засіданнях якої вона регулярно звітувала про виконану роботу. Свої обов’язки виконувала фахово й сумлінно. У випозичальні Н. Дорошенко здійснювала добір книжок, переглядала їхній зміст, вносила записи до інвентарних книг і каталогів, обслуговувала читачів, вела статистику та складала звіти. Вона також друкувала й надсилала нагадування читачам-боржникам, проводила перевірки фонду, виконувала дрібний ремонт видань, відбирала книжки для оправлення та укладала відповідні списки. Значний обсяг роботи змушував її працювати понад робочий час: переглядати видання вдома, укладати списки книжок, готувати проєкти документів з питань організації бібліотечної роботи тощо.

Н. Дорошенко також вела справочинство бібліотеки, яке охоплювало 14 діловодних книг.

Вона неодноразово порушувала питання реформування випозичальні та каталогізації фонду книгозбірні централі. Наявні абеткові каталоги були пошкоджені під час Першої світової війни, а окремих каталогів для дітей не існувало. Спроба залучити безоплатний гурток для створення нових каталогів результатів не дала. Для реорганізації абонементу необхідно було провести повторну інвентаризацію частини фонду, записаного за старою системою обліку, що охоплювала 4 083 од. зб. Старий інвентар містив лише мінімальні відомості про книжку – порядковий номер, автора, назву та видавництво; під одним номером нерідко обліковувалися всі примірники одного видання, що ускладнювало перевірку фонду та створення нових каталогів. Цю роботу Н. Дорошенко виконувала переважно влітку, коли бібліотека не обслуговувала читачів. Одночасно вона проводила вилучення застарілих видань та відбір видань «Просвіти», яких бракувало у відповідному відділі фонду. У т. зв. залізному магазині впорядковувала дублетні примірники видань за роками випуску та доукомплектовувала відсутні позиції відповідно до складених списків.

Постійно займалася також комплектуванням періодичних видань: складала списки відсутніх чисел газет і журналів, для їх отримання відвідувала львівські редакції та видавництва, вносила відповідні позначки до каталогів, організовувала видачу періодики читачам.

У бібліотеці «Просвіти» існував окремий фонд книжок для обміну й продажу. Н. Дорошенко відбирала з нього друки, оцінювала їхню вартість, укладала списки літератури, листувалася з установами щодо обміну, дарування або продажу видань. У 1928 р. з цього фонду багато книжок було передано в дар українським і культурно-освітнім установам поза Східною Галичиною, зокрема діаспорним громадам Монтегю у Франції, Деветина і Поляниці у Боснії, читальні «Просвіти» в Немовичах на Поліссі, Українському центральному комітету в Любліні, фахово-доповнювальній школі в Перемишлі, а у Львові – самоосвітньому гуртку при Академічній гімназії, гуртку україністів при студентській громаді, гуртку українських правників-студентів, театральній комісії. Науковому товариству імені Шевченка у Львові 28 грудня 1928 р. для обміну було передано 1 483 пр. видань.

За дорученням Головного виділу «Просвіти» Н. Дорошенко перевіряла склад читальняних бібліотек у краї за їхніми каталогами, контролювала комплектування фондів і вилучення застарілих видань, а також надавала письмові й усні консультації з питань заснування та організації бібліотек в Галичині.

Організація мандрівних бібліотек. На Н. Дорошенко було покладено також організацію мандрівних бібліотек, відновлених у «Просвіті» 1924 року за ініціативою М. Галущинського. За його дорученням вона мала підготувати 10 комплектів мандрівних бібліотек, по 50 книжок у кожному. На засіданні Бібліотечної комісії «Просвіти» за її участю було вироблено основні принципи комплектування таких бібліотек. Зокрема, в структурі комплектів передбачалося 50% художньої літератури, 20% книжок для молоді та 30% науково-популярних видань.

Першочергово мандрівні бібліотеки планували спрямовувати до місцевостей, «загрожених денаціоналізацією», тобто ополячуванням українців, зокрема на околиці Львова, у Західну Галичину та на Холмщину, а в перспективі на всій території краю. Їхня діяльність мала сприяти розвиткові самоосвітнього руху серед селянства й міщанства та стимулювати розвиток українського книговидання. Упродовж нетривалого часу Н. Дорошенко сформувала п’ять комплектів по 50 книжок у кожному. До комплектів вона добирала переважно твори класиків української літератури – Т. Шевченка, М. Коцюбинського, І. Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Л. Мартовича та інших, орієнтуючись на різний вік і рівень підготовленості читачів.

Від початку червня 1924 р. вона постійно займалася організацією мандрівних бібліотек: листувалася з інституціями, філіями та читальнями щодо пересилання комплектів, контролювала їх своєчасне повернення та отримання статистичних звітів про використання книжок і склад читачів. На основі звітів аналізувала ефективність роботи мандрівних бібліотек та втрати книжок у філіях «Просвіти» і читальнях. Упродовж року вона додатково сформувала 30 комплектів загальною кількістю 1 580 книжок. Мандрівними бібліотеками скористалися 20 філій «Просвіти», що охоплювало майже третину повітів Східної Галичини. Кожен комплект містив також видання для дітей.

На підставі зведеного «Звіту мандрівних бібліотек» Н. Дорошенко аналізувала результати їхньої діяльності та визначала принципи подальшого комплектування. У статті «Рік праці мандрівних бібліотек Т-ва “Просвіта” у Львові» вона подала статистичні дані щодо кількості та складу читачів, активності читання різних груп населення. Для зацікавлення дітей читанням вона пропонувала, спираючись на зарубіжний досвід, створювати дитячі бібліотеки-читальні та клуби за інтересами, де діти могли б поєднувати дозвілля з навчанням і роботою з книжкою. Важливу роль у цьому, на її думку, мала відігравати молодь, власним прикладом заохочуючи менших дітей до читання та самоосвіти. У зв’язку з проблемою неповернення комплектів мандрівних бібліотек (зокрема, за 1928 р. не було повернуто до централі Товариства 17 комплектів), на засіданні Бібліотечної комісії 27 травня 1929 . Н. Дорошенко запропонувала надсилати мандрівні бібліотеки лише тим філіям, які мали штатних працівників, а також господарським кооперативам і культурно-просвітнім установам, що були пов’язані з львівською «Просвітою»  спільною працею.

Діяльність Н. Дорошенко в Центральній бібліотеці «Просвіти» відзначалася керівництвом товариства. У звіті на Загальному з’їзді «Просвіти» (1934) М. Таранько, згадуючи діяльність гуртка прихильників книжки в бібліотеці, який допомагав у технічній роботі бібліотекарці Н. Дорошенко, зазначав, що вона «багато запалу і енергії вкладає в улюблену працю». Про її діяльність згадував і В. Дорошенко в історичному нарисі про «Просвіту», відзначаючи, що після Першої світової війни бібліотекаркою товариства стала Н. Дорошенко-Савченко, яка «дуже багато попрацювала на бібліотечному полі і взагалі на полі позашкільної освіти».

Запровадження бібліотекарських курсів. Від 1924 р. Н. Дорошенко започаткувала проведення регулярних конференцій бібліотекарів, присвячених розвиткові бібліотечної справи в Галичині. На цих заходах розглядали питання організації роботи бібліотек, фахової підготовки бібліотекарів, укладання відповідних інструктивних матеріалів та інші професійні проблеми.

Зважаючи на брак навчених кадрів, Н. Дорошенко була ініціаторкою та безпосередньою організаторкою фахової підготовки працівників читальняних бібліотек. Важливе значення для професійного навчання сільських і міських бібліотекарів мали бібліотечні курси, організовані 1928 р. Головним виділом Товариства «Просвіта» у Львові, а від 1934 р. – також при філіях у провінції. Програма курсів охоплювала не лише бібліотекознавчі дисципліни та практичні вправи з бібліотечного діловодства, а й лекції з історії України, українського письменства, оволодіння навичками бібліотечного почерку та виразного читання.

Учасники бібліотекарських курсів в Бучачі (Тернопільська обл.)

Головний виділ «Просвіти» розробив «Інструкцію в справі організації і ведення бібліотекарських курсів для читальняних бібліотекарів» (1935), у якій було визначено основні вимоги до проведення курсів. У документі було наголошено на необхідності підготовки бібліотекарів як пропагандистів саме української книжки та організаторів читання. У додатку до «Інструкції» було подано рекомендований для викладачів список літератури з бібліотекознавства, до якого ввійшли праці Н. Дорошенко: «Діточі бібліотеки», «Як оживити бібліотеку», «Жива бібліотека», «З минулого української книжки», «Історія української книжки», «Що повинна прочитати жінка, розумна мати та громадянка», а також укладені нею видання «Провідник для читальняних бібліотек» і «Свято книжки», опубліковані Товариством «Просвіта».

В «Інструкції…» не зазначено прізвищ осіб, які її готували, але, поза сумнівом, Н. Дорошенко брала безпосередню участь у її підготовці, позаяк була натхненницею бібліотечних курсів та працювала в чотирьох комісіях товариства: бібліотечній, пропаганди, просвітньо-організаційній і видавничій. Вона також керувала бібліотечною секцією виділу філії «Просвіти» ім. М. Шашкевича у Львові.

Наполеглива праця у книгозбірні централі «Просвіти», організаторський хист, прагнення до безперервного удосконалення бібліотечної справи в Галичині, численні публікації, громадська діяльність, пов’язана з національно-культурним і просвітницьким рухом, досить швидко принесли Н. Дорошенко загальне визнання серед культосвітніх діячів краю. У 1930-і роки вона вже мала серед бібліотечної спільноти незаперечний вплив, авторитет і пошану.

Н. Дорошенко брала активну участь у громадському житті Львова і Галичини. Вона була членкинею управи Союзу українок-еміґранток в Польщі та його головою (1939), членкинею ревізійної комісії Українського товариства допомоги еміґрантам з України у Львові (1929–1931), скарбником при його центральному комітеті, членкинею Ради Союзу українських наукових робітників книгозбірень і музеїв у Львові, де була однією із заступниць М. Деркач.

Як референтка Товариства «Просвіта» Н. Дорошенко часто виступала з доповідями на бібліотечну тематику на освітньо-виховних нарадах, з’їздах «Просвіти» та «Союзу українок».

Життя і діяльність в еміграції. Зі встановленням радянської влади в Західній Україні Н. Дорошенко разом із чоловіком, полковником Армії УНР Володимиром Савченком, з яким одружилася в серпні 1936 р., побоюючись переслідувань, у листопаді 1939 р. залишила Львів і переїхала до Польщі.

Оселившись у Кракові, Н. Дорошенко працювала бібліотекаркою в «Українському видавництві», а від весни 1942  р. керувала бібліотечною справою в Інституті народної освіти відділу культурної праці Українського Центрального Комітету. Незважаючи на воєнні умови, вона організовувала роботу мандрівних бібліотек та надавала допомогу бібліотекарям чинних книгозбірень у питаннях організації бібліотечної справи. Від осені 1943 р. їй допомагала сестра Міліца, яка переїхала в Краків із Києва.

У цей період Н. Дорошенко активно співпрацювала з часописами «Краківські вісті», «Іллюстровані вісті», «Рідна земля», «Дорога», «Тризуб», «Українське слово», на сторінках яких публікувала бібліотекознавчі, книгознавчі та художні твори.

Відомості про її життя періоду від 1943 р. до червня 1945 р. залишаються неповними. У спогадах, опублікованих у газеті «Свобода», Н. Дорошенко описала перебування разом із чоловіком та сестрою в таборі робітників порцелянової фабрики поблизу Ербендорфа в Баварії у червні 1945 р. Імовірно, згодом родина перебувала в таборі для переміщених осіб у Баварії до 1949 р., оскільки відомо, що відтоді вона мешкала в Нью-Йорку.

Після переїзду до США Н. Дорошенко працювала робітницею на фабриці. Водночас продовжувала літературну діяльність, публікуючи в українських періодичних виданнях Америки – «Свобода», «Жіночий світ», «Веселка», «Прометей» – повісті, оповідання, спогади, дитячі сценічні твори, вірші та нариси.

У повоєнний період Н. Дорошенко мала членство в Українській вільній академії наук, Союзі українок Америки, але через погіршення стану здоров’я майже не брала участі в громадській діяльності. Водночас саме вона стала ініціаторкою відзначення ювілею Товариства «Просвіта» у Львові. У 1955 та 1958 рр. на сторінках газети «Свобода» вона опублікувала статті, в яких порушувала питання урочистого відзначення українською громадою США 90-річчя, а згодом і 100-річчя «Просвіти». Її ініціативу підтримав брат В. Дорошенко. Ці заклики здобули підтримку української діаспори й ювілейні заходи відбулися.

Зокрема, 3 грудня 1968 р. у залі Народного дому в Нью-Йорку відкрилася виставка української книжки й періодики, присвячена 100-річчю «Просвіти» у Львові. Н. Дорошенко брала безпосередню участь у її організації. Серед експонатів були рідкісні видання Товариства «Просвіта» з її особистої бібліотеки та світлини, пов’язані з діяльністю товариства на українських землях.

Українська жіноча громада Америки також вшанувала діяльність Н. Дорошенко у просвітній сфері. Як почесну гостю її запросили на святкову сесію Конгресу Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО), що відбулася 24–27 червня 1957 р.

Визнання Н. Дорошенко як книгознавиці та бібліотекознавиці прийшло до неї вже в еміграції. 26 червня 1969 р. Генеральні збори Української бібліотечної асоціації США в Нью-Йорку присвоїли звання почесних членів асоціації Я. Рудницькому, В. Міяковському, Л. Бачинському, В. Леву, Д. Горняткевичу та Н.  Савченко (Дорошенко) за заслуги в поширенні української книжки.

Бібліотекознавча й бібліологічна спадщина Н. Дорошенко є цінним внеском у вивчення історії бібліотечної справи Галичини. У 1925–1939 рр. вона активно співпрацювала з редакціями часописів «Народня Просвіта», «Життя і Знання», «Бібліотечний порадник», «Жінка», «Українка», «Шлях виховання і навчання», «Календар-альманах Дніпро» та газети «Діло». З метою популяризації книги та допомоги бібліотекарям у комплектуванні фондів відповідно до віку й освітнього рівня читачів публікувала рецензії, у яких аналізувала зміст видань, особливості їхнього оформлення, читацьке призначення і т. ін. Окрему групу становлять її рецензії на твори жанру казки. Значну увагу приділяла історичній літературі для молоді, зокрема творам І. Крип’якевича, П. Куліша, М. Старицького, Б. Лепкого та ін. Літературознавчі рецензії присвячені творчості Ю. Федьковича та Т. Шевченка, зокрема збіркам «Кобзар» і «Малий Кобзар». Окремо розглянуто порадники для бібліотекарів (зокрема: Левицький В. «Порадник для бібліотекарів». Львів, 1938) та видання для самоосвітніх гуртків «Просвіти».

Статті Н. Дорошенко висвітлюють питання організації бібліотечної справи, освіти та самоосвіти. Авторка розглядала принципи початкового комплектування бібліотек під час їх заснування та в процесі подальшого поповнення фондів, визначала критерії добору видань. Вона підкреслювала, що бібліотека має враховувати інтереси читачів і поглиблювати функції шкільної освіти, доповнюючи її зміст. Фонд бібліотеки, на її думку, повинен охоплювати як художню, так і науково-популярну літературу з різних галузей знань, переважно рідною мовою, що забезпечує доступність засвоєння інформації. Окремі статті Н. Дорошенко присвятила діяльності мандрівних бібліотек, організації бібліотечних курсів, а також позашкільній освіті, здійснюваній бібліотеками. Значну увагу вона приділяла бібліотекам для дітей, зокрема шкільним, як осередкам позашкільного читання і самоосвіти. Наголошувала на потребі спеціальної підготовки бібліотекарів, зокрема через навчальні курси в учительських семінаріях і товариствах, а також на важливості участі вчителів у роботі шкільних бібліотек.

Питання жіночої самоосвіти вона розглянула у статті «Що повинна прочитати жінка і розумна мати», де наголосила на ролі освіти жінки як суспільної особи, матері та виховательки. Для забезпечення самоосвіти жінок авторка пропонувала організовувати бібліотеки при гуртках «Союзу українок».

У статті «Суспільні функції громадських бібліотек» Н. Дорошенко розкрила роль бібліотек у системі освіти та виховання, значення позашкільного читання. Вона подала історичні відомості про перші бібліотеки Вавилону та Китаю, а також про розвиток бібліотечної справи в США, де бібліотека розглядається як інституція, створена народом і для народу. Авторка окремо проаналізувала бібліотечний розвиток у країнах Європи й Азії, з акцентом на державній підтримці цієї сфери; висвітлила становлення бібліотечної справи в Україні у 19–20 ст., зокрема в Галичині, де значну роль відіграло товариство «Просвіта»; окреслила завдання громадських бібліотек, вимоги до фахової підготовки бібліотекарів, методи популяризації книги та роль учителя в роботі шкільних бібліотек.

Провідник для читальняних бібліотек: у 2 вип. / [уклала Н. Дорошенко]. Львів: накладом Т-ва «Просвіта», 1930. Вип. 1. 19 с. (Видання Т-ва «Просвіта»

Бібліотеки при кружках «Союзу Українок» / Н. Д. Львів, 1935. 8 с.

Свято книжки. Інструкція. Реферат. Деклямації й пісні / [уклала Н. Дорошенко]. Львів: накладом Т-ва «Просвіта», 1931. 31 с. (Видання Т-ва «Просвіта»).

Окремими виданнями вийшли підготовлені Н. Дорошенко, але без зазначення її прізвища інструктивно-методичні праці «Провідник для читальняних бібліотек», «Свято книжки» (укладена за дорученням М. Галущинського) та «Бібліотеки при кружках “Союзу Українок”», що мали практичне призначення для організації бібліотечної роботи.

Книгознавчі статті Н. Дорошенко стосуються історії писемності та книгодрукування в Європі, розвитку української книги, її соціального значення та впливу на освіту й духовний розвиток людини, а також ролі книги в діяльності читальняних бібліотек.

Публіцистична й літературна творчість. Історико-краєзнавчі праці діячки присвячені давнім містам Галичини – Ярославу та Яворову. Також вона опубліковала нариси з історії визвольної боротьби народів Ірландії та Італії («Як боролися Ірляндці за свою волю», «Гарібальді – лицар Італії»), а також краєзнавчий нарис про Іспанію з відомостями про її географію, населення, економіку та культуру. Матеріали супроводжувалися ілюстраціями та мапами.

Історико-публіцистичні тексти охоплюють теми з історії Києва, періоду визвольних змагань, подій 1921 р., перебування авторки в Анапі, а також діяльності Українського Центрального Комітету у Львові.

Окремі публікації присвячені діячам культури: С. Русовій, Л. Старицькій-Черняхівській, Т. Верхолі, В. Самійленку, гетьману України Б. Хмельницькому.

Для дитячої аудиторії Н. Дорошенко опублікувала власні сценічні твори «Дід Мороз» і «До стовпів», а також вірші «Прохання до св. Миколая» і «Хор янголів».

У період перебування в еміграції її творчість висвітлювалася в українській періодиці США й охоплювала оповідання, повісті, сценічні твори, вірші, нариси та спогади. Серед них – повість «Свати при дворі князя Ярослава», оповідання, присвячені народним традиціям, а також стаття про полтавський народний одяг із уточненнями до праці К. Антонович «Український одяг». У літературних конкурсах СФУЖО відзначено повість «Свати при дворі князя Ярослава» та оповідання «Жертва».

Дослідники української еміграції, зокрема С. Наріжний, відзначали Н. Дорошенко як одну з активних представниць літературного життя Галичини та української діаспори.

Свої твори підписувала як Наталка Дорошенко, Н. Дорошенківна, Наталія Дорошенко-Савченко, Н. Дорошенко-Савченкова, Н. Савченко та інші, а також використовувала криптоніми, похідні від імені і прізвища.

Інструкція в справі організації і ведення бібліотекарських курсів для читальняних бібліотек // ЦДІА України у Львові. – Ф. 348, оп. 1, спр. 6386. – Арк. 1–2.

Трохим Верхола / Н. Д-ко // Громадський вістник. – 1922. – 24 черв. (чис. 100). – С. 6–7. – Посмертні згадки.

Як боролись Ірляндці за свою волю // Письмо з Просвіти. – 1922. – Чис. 43/ 44. – С. 345–346; чис. 45/46. – С. 361–362; чис. 47/48. – С. 376–377.

Рік праці мандрівних бібліотек Товариства «Просвіта» у Львові // Народня Просвіта. – 1925. – Чис. 8. – С. 128–131.

Діточі бібліотеки // Життя і Знання. – 1930. – Чис. 4. – С. 117–121.

Провідник для читальняних бібліотек : у 2 вип. / [уклала Н. Дорошенко]. – Львів : накладом Т-ва «Просвіта», 1930. – Вип. 1 : Мала читальняна бібліотека : список (книжок). – 19 с. – (Видання Т-ва «Просвіта» ; чис. 763) ; вип. 2 : Середня читальняна бібліотека. – 1931. – 39 с. – (Видання Т-ва «Просвіта» ; чис. 777).

Жива бібліотека : [керування читанням у бібліотеці] // Життя і Знання. – 1931. – Чис. 10/11. – С. 302–305.

З минулого української книжки // Життя і Знання. – 1931. – Чис. 2. – С. 35–38 : іл.

Свято книжки. Інструкція. – Реферат. – Деклямації й пісні / [уклала Н. Дорошенко]. – Львів : накладом Т-ва «Просвіта», 1931. – 31 с. – (Видання Т-ва «Просвіта» ; чис. 775).

Читаймо і шануймо книжку // Свято книжки : Інструкція. – Реферат. – Деклямації й пісні / [уклал. Н. Дорошенко]. – Львів, 1931. – С. 8–17.

Як оживити бібліотеку : [форми керування читанням у бібліотеці] // Життя і Знання. – 1931. – Чис. 9. – С. 274–276.

Історія української книжки на російській Україні в XIX віці // Життя і Знання. – 1932. – Чис. 13. – С. 369–372.

Початки української революції в Проскурові. (Українська Громада в Проскурові та її праця) // Календар-альманах «Дніпро» на переступний рік 1932. – У Львові, 1932. – С. 44–58.

Еспанія колись і тепер : нарис // Життя і Знання. – 1933. – Чис. 10. – С. 289–293 : (6 образків).

Жіночий рух // Українська загальна енциклопедія : Книга знання : в 3 т. багато ілюстрована, з кольоровими таблицями, мапами та образками  / під гол. ред. Івана Раковського. – Львів ; Станіславів ; Коломия,  1933. – Т. 3 : С–Я. – С. 998–1000.

Комплєтування читальняних бібліотек // Життя і Знання. – 1933. – Чис. 9. – C. 271–272. – (Бібліотечний Порадник ; чис. 9).

Красне письменство в читальняній бібліотеці // Життя і Знання. – 1933. – чис. 3. – С. 95. – (Бібліотечний Порадник; чис. 3).

Наші оцінки і користи з них / Н. Д-о // Життя і Знання. – 1933. – Чис. – С. 30. – (Бібліотечний Порадник; чис. 1.).

Полтавські спомини (1917–20 рр.) : фрагменти // Калєндар-альманах  «Дніпро» на  звичайний рік 1933. – У Львові, 1933. – С. 56–92.

Як з’являється на світ книжка // Життя і Знання. – 1933. – Чис. 12. – С. 356–357.

Виставка книжки // Український Жіночий Конгрес. 1884–1934, Станіславів, 23–27 черв. 1934. – Львів : накладом ділового Комітету Укр. Жіночого Конгресу. – Львів, 1934. – С. 13 : іл.

Гурток прихильників книжки при читальняній бібліотеці // Життя і Знання. – 1934. – Чис. 12. – С. 353–354. – (Бібліотечний Порадник ; чис. 23).

Літня робота бібліотекаря // Життя і Знання. – 1934. – Чис. 9. – С. 257–258. – (Бібліотечний Порадник ; чис. 20).

Освітньо-виховне значіння екскурсій з призначеною метою // Життя і Знання. – 1934. – Чис. 5. – С. 143–144. – (Бібліотечний Порадник ; чис. 17).

Про комплєтування читальняних бібліотек / Н. Д. // Життя і Знання. – 1934. – Чис. 2. – С. 49; Чис. 5. – С. 145–146; Чис. 7/8. – С. 217–218. – (Бібліотечний Порадник ; чис. 14, 17, 19).

Що повинна прочитати жінка, розумна мати та громадянка // Життя і Знання. – 1934. – Чис. 3. – С. 79–81. – Освіта й виховання; Ілюстрований калєндар українського товариства «Просвіта» в Аргентині на звичайний рік 1935. – Buenos Aires, 1934. – С. 178–183.

Бібліотеки при кружках «Союзу Українок» / Н. Д. – Львів, 1935. – 8 с.

Володимир Самійленко : (з нагоди 19-ліття його смерти : спогад) // Калєндар-альманах «Дніпро» на звичайний рік 1935. – Львів, 1935. – С. 128–135.

Книжка в історії українського народу // Жінка. – 1935. – 15 жовт. (чис. 20). – С. 3–4.

Перед святом книжки // Жінка. – 1935. – 15 верес. (чис. 18). – С. 7.

Самоосвітник і книжка // Життя і Знання. – 1935. – Чис. 4. – С. 343–344.

Суспільні функції громадських бібліотек // Шлях виховання й навчання. – 1935. – Чис. 4. – С. 201–218.

Бібліотекарські курси. (Вражіння) // Просвіта. – 1936. – Чис. 1. – С. 2–3. – З життя «Просвіти».

Дні радисти й надій : [спогад] / Н. Дорошенко-Савченко // Калєндар-альманах «Дніпро», присвячений 20-літтю укр. революції на звичайний рік 1937 за ред. Волю Дорошенка. – Львів, 1936. – С. 86–96.

Історичні оповідання й повісти : для молоді : [реком. анотований список л-ри] / н. д.-с. // Просвіта. – 1936. – Чис. 8/9. – С.189–190.

Наші осяги і змагання в бібліотечній ділянці // Просвіта. – 1936. – Чис. 4/5. – С. 89–90.

Перші ластівки вишколу бібліотекарів по наших філіях / Н. Дорошенко-Савченкова // Життя і Знання. – 1936. – Чис. 10. – С. 278–280.

Софія Русова як педагог : (з нагоди 80-ліття уродин) // Шлях Виховання й Навчання. – 1936. – Чис. 1. – С. 4–10.

Що молоді читати. Історичні оповідання і повісти : [реком. анотований список л-ри] /Н. Д.-С. // Просвіта. – 1936. – Чис. 6/7. – С. 141–142.

Гарібальді лицар Італії : з образками і 3 мапами / Наталія Дорошенко-Савченко. – Львів : накладом Т-ва «Просвіта» ; з друк. Видавничої спілки «Діло», 1937. – 88 с. : іл., карт. – (Видання Т-ва «Просвіта» ; чис 847, кн. 11/12).

Дванадцять бібліотекарських курсів. (Вражіння провідниці, що ці курси переводила) /Н. Дорошенко-Савченкова // Просвіта. – 1937. – Чис. 3/6. – С. 85–90.

Полтава в 1918 р. / Дорошенко-Савченко Наталія // Калєндар-альманах «Дніпро» на звичайний рік 1938. – Львів, 1938. – С. 88–97.

Дід Мороз : п’єса для дітей в 3-ох діях з піснями й танками / переробила з п’єси Миколи Шугаєвського Н. Савченко ; іл. обкл. Е. Козака. – Краків : Укр. вид-во, 1940. – 32 с. – (Моя книжечка ; чис. 20).

Вибирайте чистий голос / Н. Дорошенко-Савченко // Краківські вісті. – 1941. – 31 серп. (чис. 35). – С. 6.

Володар Козацької України / Н. С. // Краківські вісті. – 1941. – 30 лист. (чис. 48). – С. 5.

Громадська бібліотека та її праця. (Студіювання читача) / Н. С. // Краківські вісті : тижневик. – 1941. – 21 груд. (чис. 51). – С. 8.

Добрий бібліотекар та його завдання / Н. Дорошенко-Савченко // Краківські вісті : тижневик. – 1941. – 14 верес. (чис. 37). – С. 6.

Казочка жовтня / Н. Д. // Тризуб. – 1941. – 25 жовт. (чис. 15). – С. 3 ; 1 листоп. (чис. 16). – С. 3.

Людмила Старицька-Черняхівська : некролог / Н. Са-енко // Краківські вісті : укр. щоденник 1941. – 25 груд. (чис. 288). – С. 3.

Молодь і книжка. Книжка духова зброя / Н. Савченко // Краківські вісті : тижневик. – 1941. – 7 січ. (чис. 12). – С. 15.

Свято книжки і як його уладити / Н. Савченко // Краківські вісті : тижневик. – 1941. – 5 жовт. (чис. 40). – С. 7.

Три Києви. ( Київ I (передвоєнний) на провесні українського життя ; Київ у часи визвольних змагань ; Київ під большевиками 1921 року) / Нат. Савченко // Калєндар-альманах Укр. Вид-ва на рік 1942 /обгортка й рис. С. Гординського ; за заг. ред. Б. Даниловича [Б. Гошовського]. – Краків, 1941. – С. 41-49.

Як уладити виставу книжки / Наталка Савченко // Краківські вісті : тижневик. – 1941. – 12 жовт. (чис. 41). – С. 7.

Яке завдання наших сільських бібліотек / Наталка Дорошенко-Савченко // Краківські вісті : тижневик. – 1941. – 24 серп. (чис. 34). – С. 6.

Місяць в Анапі : (спогад з 1916 р.) / Н. Савченко // Краківські вісті : укр. щоденник. – 1942. – 6 верес. (чис. 197). – С. 3 ; 8 верес. (чис. 198). – С. 3 ; 10 верес. (чис. 200). – С. 3 ; 11 верес. (чис. 201). – С. 3–4.

Дорогу книжці – жовтень іде! / Н. С. // Краківські вісті : тижневик. – 1943. – 7 жовт. (чис. 229). – С. 3.

Значення книжки / Н. Савченко // Рідна земля. – 1943. – 24 жовт. (чис. 43). – С. 7.

Книжка – душа народу / Н. Савченко // Краківські вісті : щоденник. – 1943. – 19 жовт. (чис. 233). – С. 4-5.

Більші видатки – більші датки / Н. С-ко // Краківські вісті : укр. щоденник. – 1944. – 9 лют. (чис. 19). – С. 2.

Жіночий рух на Наддніпрянщині / Н. Дорошенко-Савченко //Свобода. – Джерзі Ситі, Ню Йорк, 1954. – 29 груд. (чис. 250). – С. 3 ; 30 груд. (чис. 251). – С. 3 ; 31 груд. (чис. 252). – С. 3.

В річницю заснування «Просвіти» / Н. Савченко // Свобода. – Джерзі Ситі, Ню Йорк, 1955. – 10 груд. (чис. 238). – С. 3.

Оксанчин ровер : [оповідання] / Н. Савченко // Свобода. – Джерзі Ситі, Ню Йорк, 1955. – 8 груд. (чис. 215). – С. 2.

Початки національної революції на Проскурівщині : (спогад) / Н. Дорошенко-Савченко // Свобода. – Джерзі Ситі, Ню Йорк, 1955. – 28 груд. (чис. 249). – С. 2 ; 29 груд. (чис. 250). – С. 2 ; 30 груд. (чис. 251). – С. 2.

Відкриття видавництва М. Денисюка / Н. С. // Свобода. – Джерзі Ситі, Ню Йорк, 1956. – 23 листоп. (чис. 250). – С. 3.

Дмитро Іванович Дорошенко : ( нагоди 5-річчя смерти)  / Наталія Дорошенко-Савченко // Свобода. – Джерзі Ситі, Ню Йорк, 1956. – 27 квіт. (чис. 80). – С. 2 ; 28 квіт. (чис. 81). – С. 2 ; 1 трав. (чис. 82). – С. 2 ; 2 трав. (чис. 83) . – С. 2, 6.

Паки й паки про «Просвіту» / Наталія Дорошенко-Савченко // Свобода. – Джерзі Ситі, Ню Йорк. – 1958. – 23 жовт. (чис. 205). – С. 2, 4.

Бібліотека Т-ва «Просвіта» у Львові : ( з нагоди 90-річчя Т-ва «Просвіта» у Львові / Наталія Дорошенко- Савченко // Свобода. – Джерзі Ситі, Ню Йорк, 1959. – 30 січ. (чис. 20). – С. 2 ; 31 січ. (чис. 21). – С. 2 ; 2 лют. (чис. 22). – С. 2, 4.

Драматичне надвечір’я Зелених Свят в 1945 р. :  [спогад] / Нат. Савченко // Свобода. – Джерзі Ситі, Ню Йорк, 1959. – 30 черв. (чис. 124). – С. 2 ; 1 лип. (чис. 125). – С. 2 ; 2 лип. (чис. 126). – С. 2.

Свати при дворі Князя Ярослава : (уривок з нагоди нагородження повісти «Жіночого Світу»)  / Наталя Савченко  // Жіночий Світ. – Winnipeg, Man, 1962. – Чис. 2. – С. 8–9.

Навернення Марії Магдалени : (легенда)  / Наталя Савченко  // Жіночий Світ. – Winnipeg, Man, 1963. – Чис. 5. – С. 6-8.

Отаман Юнаків : історична повість для молоді (ч. 3) / Наталія Дорошенко-Савченко  // Визвольний Шлях. – Лондон, 1964. – Річ. XI. – Кн. 6 /197. – С. 650–660.

Прохання дітей до св. Миколая : [вірш] / Наталія Савченко // Жіночий Світ. – Winnipeg, Man, 1964. – Чис. 11/12. – С. 20.

Різдвяне оповідання / Наталія Савченко // Свобода. – Джерзі Ситі, Ню Йорк, 1964. – 8 січ. (чис. 4). – С. 2.

Великдень в Києві за мирних часів / Наталія Савченко // Свобода. – Джерзі Ситі, Ню Йорк, 1965. – 23 квіт. (чис. 76). – С. 2, 3.

До стовпів : сценка на дві дії / Наталія Савченко // Жіночий Світ. – Вінніпег, Ман, 1965. – Чис. 3. – С. 11–12 ; чис. 4. – С. 11–12.

Полтавський жіночий одяг : з приводу появи книжки Катерини Антонович «Український одяг» / Наталія Савченко // Жіночий Світ. – Вінніпег, Ман, 1965. – Чис. 4. – С. 7–8 ; чис. 5. – С. 6–8.

Особова справа службовця Дорошенко-Савченко Наталії // ЦДІА України у Львові. – Ф. 348, оп. 1, спр. 7524. – 77 арк.

Звіт з діяльности Товариства «Просвіта» у Львові за час від 1 січня 1921 [р.] до марта 1923 р. – У Львові : накл. Т-ва «Просвіта», 1923. – 12 с. –  С. 6 : Згадана Н. Дорошенко.

Бібліотека Товариства «Просвіта» [у Львові] // Народній ілюстрований калєндар Товариства «Просвіта» на переступний рік 1926. – У Львові, 1925. – С. 66 : Про Н. Дорошенко.

Шах С. Популярна історія Товариства «Просвіта» у Львові С. Перський. – Львів : накл. Т-ва «Просвіта», 1932. – 268 с. : іл. – (Чис. 780). – С. 205, 206 : Згадана Н. Дорошенко.

Український Жіночий Конгрес. Організація Конгресу. – Комісії. – Намічений хід Конгресу // Діло. – 1934. – 4 січ. (чис. 2). – С. 3–4. – С. 3 : Про Н. Дорошенко.

Загальний З’їзд С. У. : (докінчення звідомлень). // Жінка. – 1936. – Чис. 10. – С. 6–7. – С. 6 : Про Н. Дорошенко.

Бібліотечна Комісія Товариства «Просвіта» у Львові // Українська книга. – 1937. – Чис. 1. – С. 31–32. – З життя книгознавчих установ. – Про Н. Дорошенко.

Русова С. Мої спомини / Софія Русова. – Львів : Видавнича кооператива «Хортиця», 1937. – I–IV, 284 с. – С. 237–238 : Про Н. Дорошенко.

Лащенко Г. Українська жінка і її роля в світовому розвитку жіночого руху (спроба характеристики) / Галина Лащенко // Жіночий Світ. – Winnipeg, Man. – 1959. – Чис. 2. – С. 5–6. – С. 5 : Посилання на статтю Н. Дорошенко «Жіночий рух на Наддніпрянщині».

Вислід Літературного Конкурсу СФУЖО Фундації Марусі Бек // Жіночий Світ. – Winnipeg, Man . – 1960. – Чис. 7/8. – С. 7 : Згадано про нагороду твору Н. Дорошенко «Жертва».

Паньківський К. Роки німецької окупації / Кость Паньківський ; обкладинка С. Гординського. – Нью- Йорк ; Торонто : Ключі, 1965. – 480 с. – С. 334 : Згадана Н. Дорошенко.

Сторіччя матері «Просвіти» : нарис історії матірного товариства «Просвіти» і огляд просвітніх товариств у Канаді. – Вінніпег, Ман : накладом Укр. Т-ва Читальні «Просвіти», 1968. – 309 с. – С. 206, 252 : Про Н. Дорошенко.

Сторіччя «Просвіти» відзначено урочистими зборами УККА і схваленням звернення до громадянства // Свобода. – Джерзі Ситі, Ню Йорк. – 1968. – 10 груд. (чис. 228). – С. 1, 3 : Згадана Н. Дорошенко-Савченко.

Д-о, Н. – Дорошенко Н. // Дей О. І. Словник українських псевдонімів і криптонімів (XVI – XX ст. ) / О. І. Дей. – Київ : Наукова думка, 1969. – С. 138.

Бурачинська Л. Про розбудові народної освіти /Л. Б. // Наше Життя. – Filadelphia, Pa, 1977. – Чис. 4. – С. 7 : Про Н. Дорошенко.

Дорошенко Наталія  // Енциклопедія Українознавства : словникова частина / гол. ред. В. Кубійович. – Перевидання в Україні / Наукове товариство ім. Шевченка. – Львів, 1993. – Т. 2. – С. 584.

Дорошенко Наталія Вікторівна // Українські періодичні видання для жінок в Галичині (1853–1939). : анот. каталог / уклад. В. А. Передирій ; НАН України, ЛНБ ім. В. Стефаника, НДЦ періодики. – Львів, 1996. – С. 144.

Залізняк О. Виховниці поколінь / Олена Залізняк // Літопис Голготи України / гол. ред. серії В’ячеслав Цвєтков ; співред. тому : Ірина Сеник, В’ячеслав Цвєтков. – Львів, 1999. – С. 330–334. – С. 334 : Про Н. Савченко- Дорошенко.

Кострова М. Дорошенко (Дорошенко-Савченко) Наталія Вікторівна / М. Кострова, О. Харгелія // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклопедичного словника за ред. / М. М. Романюка. – Львів, 2004. – Вип. 11. – С. 131–133.

Зуляк І. С. Діяльність «Просвіти» у Західній Україні у міжвоєнний період (1919–1939) / Іван Зуляк. – Тернопіль : Воля, 2005. – 946 с. – С. 53, 157, 158, 161, 205, 357, 359, 364, 371, 375, 376, 389, 393, 394, 396, 397 : Згадана Н. Дорошенко.

Кострова М. Громадська і культурно-освітня діяльність Наталії Дорошенко (1888–1974) / Майя Кострова, Олена Харгелія // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника НАН України, ЛНБ ім. В. Стефаника ; редкол. : М. М. Романюк (відп. ред.) та ін. – Львів, 2006. – Вип. 14. – С. 208–222.

Скоморовська І. Внесок Наталії Дорошенко (1888-1974) у розвиток бібліотечної справи на західно-українських землях міжвоєнної доби  [про бібліотекаря Т-ва «Просвіта», 20-30-ті рр. ст.] / Ірина Скоморовська // Вісн. Прикарпат. ун-ту. Сер. : педагогіка. – Івано-Франківськ, 2008. – Вип. 25. – С. 85–89.

Ківшар Т. І. Українська бібліотечна біографістика XX – початку XXI ст. : етапи й тенденції розвитку / Таїсія Іванівна Ківшар // Українська біографістика = Biographistika Ukrainica : зб. наукових праць НАН України, Нац. б-ка ім. В. І. Вернадського, Ін-т біографічних досліджень ; редкол. / Т. І. Ківшар (гол. ред.) та ін. – Київ, 2011. – Вип. 8. – С. 98–148. – С. 129-130 : Згадана дослідницька стаття М. Кострової та О. Харгелії про Н. Дорошенко.

Кострова М. В. Наталія Дорошенко (1888–1974) – бібліотекар, письменник, педагог : біобібліографічний нарис / М. В. Кострова, О. В. Харгелія ; відп. ред. М. М. Романюк ; НАН України, Львівська національна бібліотека України ім. В. Стефаника. – Львів, 2012. – 196 с. : портр. , іл.